«Чай! Благослови звичайний післяобідній чай! – писала Агата Крісті у знаменитому романі «І нікого не стало» у 1939 році, чудово підсумовуючи почуття британців. Як на мене, чай може вирішити багато проблем: якщо тобі холодно – чай зігріє. Якщо сумуєш – чай тебе потішить, якщо втомилася – допоможе зібратися з силами. Ми знаємо, що це чудовий спосіб підбадьоритися і підняти собі настрій, але абсолютно не слідуємо традиціям справжньої чайної церемонії, тому я вирішила освіжити в пам'яті основні моменти для справжньої британської вечірки.
Історія
Хоча ми й вважаємо чай головним синонімом англійської культури, насправді він став модним лише завдяки португальській дружині Карла II Кетрін Браганса. Вона була шанувальницею цього напою з самого дитинства і привезла концепцію чайної церемонії до королівської родини у 1662 році. Традиція швидко поширилася серед аристократії, а потім дійшла до середніх класів. За кілька років чай став популярним напоєм у лондонських кав'ярнях, що звучить досить іронічно.
Щоправда, в ті роки кав'ярні не обслуговували жінок, тож чоловіки закуповували чайне листя для своїх дружин, які й заварювали чай удома. Ось тоді з'явилася мода на домашні чайні церемонії, порцеляновий посуд, вишукані чашки та срібні чайники.
У XVIII столітті дозволити собі чай могли лише багаті люди. Продавці здебільшого були контрабандистами. Але популярності напою це не зменшувало, тож вже до XIX століття з'явилися традиції пити чай на сніданок і після обіду.
Справжній післяобідній ритуал вигадала Ганна Марія, дружина сьомого герцога Бедфорда, 1841 року. Вона почала пити чай з ложкою оцту, щоб не відчувати голоду до настання вечері.
Під час світових воєн чай став частиною обов'язкового харчування, його спеціально постачали до села. В 1946 Джордж Оруелл опублікував есе, назвавши чай «одним з основних напрямів цивілізації в країні».
Правила
Хоч ми й любимо спростити собі життя чайними пакетиками, етикет потребує справжнього листяного чаю. Традиційним післяобіднім чаєм називають Дарджіллінг.
У чайник можна наливати лише свіжу холодну воду – жодних вторинних кип'ятінь. Вода в чайнику має бути обов'язково доведена до кипіння. Потім варто нагріти чашки і чайник для заварювання, щоб напій не зіпсувався холодним посудом.
Додай правильну кількість чаю в заварочник – від однієї до двох чайних ложок на людину – перед тим, як залити в нього воду та настояти три хвилини.
Переливай чай у чашки за допомогою спеціального фільтра. Займатися цим має лише одна людина.
Є деяка плутанина в тому, що стосується молока: з одного боку, рекомендують наливати його насамперед, щоб уберегти чашки від тріщин після окропу. З іншого боку, це може змінити смак напою. Експериментуй та вибирай те, що більше подобається.
Цукор додається кожним гостем самостійно, до смаку. Ще один важливий момент: британці уникають кругових рухів під час перемішування, тому що вважають це неелегантним. Так що просто можеш рухати ложечкою туди й назад, не по колу.
До кожної чашки має бути спеціальне блюдце. Тримай чашку за ручку і в жодному разі не дозволяй мізинцю відстовбурчуватися. Пити варто невеликими ковтками.
Подавай чай із бутербродами. У складі прийнятними будуть огірки, яйця та лосось. Також британці люблять подавати кекси та коржики з кремом та джемом.
Під час чайної вечірки англійці вважають за правило випити дві чашки чаю: однієї ніколи не буває достатньо, а три зайві.
