Риніт: симптоми та причини

З нежиттю стикався кожен дорослий. Існує багато видів цієї патології. Якщо ігнорувати її, то вона може стати хронічною та призвести до інших ускладнень.

Що таке риніт

Риніт (нежить) – це запалення слизової оболонки носа. Воно буває зумовлене різними чинниками, але найчастіше виникає через зараження патогенами, і натомість переохолодження, зниження імунітету.

Гострий нежить зустрічається у 45% дорослих і в 90% дітей молодшого віку. Найчастіше його діагностують у дітей від трьох до семи років та в осіб похилого віку. Люди цих вікових груп імунітет працює неповноцінно.

Гострий риніт може стати хронічним, що призводить до порушення нормального носового дихання, а також змін у легенях та серці.

Види риніту

Виділяють гострий та хронічний риніт.

Гостру форму захворювання викликають бактерії та віруси. Ризик її розвитку зростає при зниженні імунітету.

Гостра патологія буває інфекційною (вірусною чи бактеріальною), а також алергічною.

У хронічний риніт входять:

1. Катаральний. Йому властива застійна гіперемія слизової оболонки носа, рівномірне набухання носових раковин. Хворому важко дихати через ніс, у нього порушується нюх, з’являється ринорея.
2. Атрофічний. При ньому слизова оболонка носа стоншується. Запалення поширюється на носові раковини, залози, а також складові периферичної іннервації. При цьому з’являються сухість і скоринки в носі.
3. Гіпертрофічний. У цьому захворюванні слизова оболонка порожнини носа розростається. У запущених випадках запалення переходить на кісткові складові та окістя. У пацієнта закладено носа, виникають гугнявість голосу, головний біль.
4. Вазомоторні. При ньому виникають проблеми з носовим диханням, утворюється сильний нежить. Однак ці прояви обумовлені не алергією чи інфекцією. Окремим випадком вазомоторного риніту вважається медикаментозний риніт. Він являє собою хронічне запалення слизової оболонки носа, обумовлене непомірним використанням судинозвужувальних крапель.
5. Алергічний. Він викликаний впливом на організм причинно-значущого алергену. При цьому у людини виникає свербіж у носі, рясна відокремлювана з нього і його закладеність.
6. Озена. Вважається, що це захворювання виникає через ураження клебсієлою або внаслідок генетичної схильності. У пацієнта різко виникає стоншення слизової носової порожнини, густе відокремлюване з неприємним запахом, яке, висихаючи, перетворюється на кірки.

Причини риніту

Гострий нежить найчастіше розвивається через проникнення в носові перебіги вірусів, бактерій, інших патогенних мікроорганізмів. Збудниками вірусної патології зазвичай є аденовіруси, віруси грипу та парагрипу, РС-вірус, риновіруси та ін.

До бактеріального гострого нежитю зазвичай призводять пневмококи, стрептококи, гемофільна паличка. Хронічна патологія буває спричинена інфікуванням клебсієлою, епідермальним, а також золотистим стафілококом.

Інші причини гострого захворювання:

• алергічні реакції;
• вдихання шкідливих речовин;
• механічне, термічне, радіаційне чи хімічне травмування слизової носа.

Хронічний риніт часто виникає через недолічені гострі нежиті. Його також можуть викликати такі причини:

• вдихання алергенів;
• викривлення носової перегородки;
• збільшення аденоїдів;
• побічні ефекти від прийому препаратів;
• постійне вдихання токсичних речовин;
• часті респіраторні інфекції;
• тривале використання судинозвужувальних крапель.

Факторами, що посилюють ризик виникнення хронічної нежиті, є: перегрівання, переохолодження, спадкова схильність, погіршення імунітету.

Симптоми риніту

Ознаки гострої патології залежить від її причини.

Інфекційний нежить

Найчастіше він розвивається внаслідок зараження ГРВІ. Його ознаками є:

• складнощі з носовим диханням;
• що відокремлюється з носа (зазвичай прозоре і рясна);
• сухість та дискомфорт у носовій порожнині;
• загальне нездужання.

Як правило, інфекційний нежить починається раптово, але йому може передувати свербіж у носі.

Спочатку у людини погіршується самопочуття, виникає лихоманка. Через набряк слизової оболонки виникають труднощі з носовим диханням. Якщо запалюється ділянка слизової оболонки, на якій знаходяться нюхові рецептори, то зазвичай погіршується нюх. Іноді виникає сльозотеча.

Якщо до вірусних збудників приєднуються бактерії, то виділення з носа стають зеленого або жовтуватого кольору. У деяких випадках вони набувають неприємного запаху.

Як правило, гострий нежить проходить за 7-14 днів, але у ослаблених пацієнтів і за наявності в організмі вогнищ хронічної інфекції він може тривати 3-4 тижні.

Алергічний нежить

Людину турбують тривалі напади чхання, що виникають вранці та при контакті з алергеном. Через постійну сверблячку пацієнт постійно чухає кінчик носа, що іноді призводить до утворення поперечної складки.

Закладеність носа призводить до неможливості нормального дихання, тому хворому часто доводиться дихати ротом. При цьому виділення з носових ходів рідкі. Також виникають сльозотеча та дискомфорт в очах. Хронічні застійні процеси провокують погіршення нюху та втрату смакових відчуттів.

На відміну від інфекційного риніту, при алергічному немає змін глотки, але в деяких пацієнтів виникає її несуттєве або помірне почервоніння.

Діагностика риніту

Діагностика складає основі опитування пацієнта, і навіть результатів огляду лікаря.

Оториноларинголог проводить риноскопію. Це дозволяє оцінити слизову оболонку носових ходів, у тому числі, її колір, ступінь набряку, наявність пошкоджень, особливості відокремлюваного.

Диференціальна діагностика здійснюється так:

1. При вірусному нежиті виділення з носа, як правило, рясні та прозорі.
2. Бактеріальна патологія супроводжується відокремлюваним з носа жовтувато-зеленого кольору, гнійним або слизово-гнійним.

Температури тіла може підвищуватись і при вірусному, і при бактеріальному захворюванні.

Гострий риніт диференціюють від наступних захворювань:

1. гострого синуситу, у якому запалення перетворюється на придаткові пазухи носа.
2. Вазомоторний риніт. При цій хворобі носові ходи набрякають, і з’являється, не обумовлене інфекцією.

Від того, що викликало нежить, залежить його лікування.

Для диференціальної діагностики алергічного, вірусного та бактеріального ринітів проводять риноцитограму, що є дослідженням носового слизу під мікроскопом.

Щоб встановити, які бактерії призвели до нежиті, проводять бактеріологічний посів із порожнини носа на умовно-патогенну мікрофлору та визначення чутливості до антибіотиків.

Інструментальними методами діагностики вважаються КТ та рентгенографія носових пазух.

Лікування риніту

Перш ніж призначити лікування, лікар має встановити вид нежиті.

Лікування гострої форми патології

Щоб зменшити набряклість слизових оболонок, лікар може виписати судинозвужувальні краплі або спреї коротким курсом. Рекомендується зволоження носових ходів та їх промивання антисептичними розчинами. При бактеріальній етіології захворювання показані антибіотики, а при алергічній – антигістамінні засоби.

Лікування хронічної форми патології

Лікування хронічного нежитю визначається його причиною. При бактеріальному захворюванні призначають антибактеріальні засоби. Також застосовують судинозвужувальні краплі. З метою очищення та зволоження слизової носа використовують сольові розчини.

При хронічному атрофічному риніті із слабкими клінічними проявами призначають масляні краплі в ніс. Це допомагає згладити перебіг хвороби та зволожити слизову оболонку.

Пацієнтам з алергічним хронічним нежитем необхідні гормональні препарати місцевої дії, а також антигістамінні засоби. Важливо встановити алерген для запобігання взаємодії з ним.

Іноді консервативна терапія не може впоратися з ринореєю, оскільки причина полягає в аномаліях носа чи захворюваннях ЛОР-органів. Йдеться ситуаціях, коли було виявлено викривлення носової перегородки, розростання аденоїдів тощо. У такому разі вдаються до хірургічного втручання.

Ускладнення риніту

Якщо у хворого ослаблений імунітет або є супутні хронічні захворювання, аномалії структури носової перегородки, гострий риніт може затягнутися.

Ускладненнями цього захворювання є:

1. Хронічний риніт. Він виникає приблизно у 20% пацієнтів при неправильному чи недостатньому лікуванні гострого нежитю.
2. Отіт. В даному випадку, він обумовлений потраплянням інфекції з носоглотки в середнє вухо через євстахієву трубу.
3. Синусит – запалення придаткових пазух носа, яке супроводжується болями в районі лоба та носових пазух, іншими симптомами.
4. Ларінгіт, фарингіт. Неправильна чи невчасна терапія гострого риніту може спровокувати виникнення цих захворювань.
5. Дакріоцистит – запалення в слізному мішку, що виникає через облітерацію, або стенозу носослезного каналу.
6. Бронхіт, трахеїт. Ці хвороби розвиваються через перехід запального процесу з носоглотки на бронхи, трахею.
7. Хронічний нежить спричиняє значний дискомфорт людині і може спричинити відхилення з боку серця, легень, а також призвести до інших ускладнень.

Профілактика риніту

Попередження захворювання зводиться до правильного харчування, посильних занять спортом, відмови від шкідливих звичок. Потрібно уникати стресів, не втомлюватись.

Загальні методи попередження риніту:

• ведення здорового способу життя;
• виключення взаємодії з хворими на респіраторні захворювання;
• прийом вітамінів, мінералів;
• зволоження сухого повітря у будинку;
• вакцинація від грипу

Щоб запобігти хронічному нежитю, потрібно вчасно і правильно лікувати його гостру форму, а також респіраторні захворювання.

При алергічній формі патології необхідно встановити алерген та, по можливості, не контактувати з ним.