Запальні захворювання органів малого тазу

Органи малого тазу – що це?

Малий таз – це простір усередині тазових кісток. Усі органи, які за ними, називаються органами малого таза.

Фактично, малий таз – це нижня половина тазової області, в якій знаходяться деякі органи шлунково-кишкового тракту, сечовидільної та репродуктивної систем. Вони кріпляться до стінок тазу за допомогою фасцій та зв’язок. Така конструкція нагадує підвісний міст.

З боку лобка малий таз обмежений лонним зчленуванням і з 2-х сторін – крилами здухвинної області. У жінок вони є паралельно один одному, на відміну від чоловіків. Задня частина тазової області обмежена куприком і кістками крижів.

Таким чином, малий таз складається з 4-х кісток: 2-х тазових, 1-ої крижової та 1-ої копчикової. У жінок він ширший, ніж у чоловіків, що пояснюється можливістю виношування та народження дітей.

Органи малого тазу у жінок можна розділити на три види:

1. Статеві: яєчники, піхва, матка, маткові труби.
2. Травні: апендикс, сигмовидна, пряма, сліпа кишка.
3. Сечовидільні: сечовий міхур, сечоводи, сечівник.

Запальний процес у тазовій області у жінок – часта причина безпліддя, передчасних пологів, викиднів, тому важливо уважно ставитися до свого здоров’я, а також вчасно проходити лікування.

Запальні захворювання органів малого тазу (ВЗОМТ) – одна з найпоширеніших причин порушення репродуктивної функції у жінок. Хронічний ендометрит (запальний процес у матці) при гістероскопії (огляд порожнини матки спеціальним приладом) визначається у кожної третьої жінки, яка пройшла це дослідження. Найчастіше подібний діагноз ставлять пацієнткам до 24 років, а після 30 кількість випадків значно знижується, що пов’язано з уважнішим ставленням жінки до свого здоров’я та формуванням локального імунітету.

До ВЗОМТ входять: вульвовагініт, ендоміометрит, сальпінгіт, кольпіт, цервіцит, параметрит та ін.

Симптоми запальних захворювань органів малого тазу

• порушення менструальної функції: хворобливі чи нерегулярні менструації, наявність нехарактерних виділень (гнійних, міжменструальних, надто рясих чи мізерних);
• аномальні маткові кровотечі;
• порушення репродуктивного здоров’я: безпліддя, невиношування вагітності; поява поліпів ендометрію у жінок будь-якого віку;
• біль у нижній частині живота, біль або дискомфорт при сечовипусканні, під час статевого акту, свербіж, печіння в ділянці статевих органів;
• зміни зовнішнього вигляду статевих органів;
• загальне погане самопочуття: швидка стомлюваність, висока температура тіла та ін.

Симптоми залежить від рівня ураження, стану імунної системи, збудника.

Що викликає запальні захворювання органів малого тазу?

Запальні захворювання жіночих органів малого тазу можуть розвинутися, якщо в статеві шляхи статевим способом або через неякісну особисту гігієну проникне інфекційний агент (наприклад, ентерокок, хламідії, трихомонад та ін.). Зазвичай при попаданні паразитуючого мікроорганізму в статеві шляхи спрацьовують природні захисні механізми: від місцевого імунітету до анатомічних особливостей. Але існує низка факторів, що сприяють розвитку та розмноженню збудника інфекції. До них входять:

1. Внутрішньоматкові втручання. Діагноз хронічного ендометриту виставляється жінкам, які хоч один раз піддавалися внутрішньоматковим втручанням, це може бути переривання вагітності будь-якими існуючими в даний час методами, лікувальна або діагностична гістероскопія (особливо якщо це дослідження поєднується з видаленням поліпа ендометрію, підслизового матки), введення та видалення внутрішньоматкового контрацептиву, пайпель-біопсія ендометрію. Різні мікроорганізми можуть переміщатися з піхви та шийки матки в порожнину матки, провокуючи цим запальний процес у матці.
2. Незахищений статевий акт, наявність кількох статевих партнерів. Інфекція може передатись від статевого партнера.
3. Гінекологічні захворювання. Будь-яке захворювання слід оперативно лікувати, а після лікування важливо здати всі необхідні аналізи, що дозволяють оцінити стан здоров’я пацієнта та виключити наявність інфекції.
4. Пологи.
5. Менструація, овуляція та інші ситуації, у яких відбуваються зміни у середовищі піхви.
6. Переохолодження, стрес, різні захворювання організму та інші фактори, що знижують імунітет.

Діагностика запальних захворювань органів малого тазу

Хронічні та гострі запальні захворювання органів малого тазу можна виявити на гінекологічному прийомі. Лікар використовує різні методи:

1. Гінекологічний огляд та пальпація. Біль у ділянці яєчників та шийки матки при пальпації є однією з ознак ВЗОМТ.
2. Аналіз крові. Про наявність запалення говорить підвищений рівень лейкоцитів у крові.
3. Мазок із піхви. Лабораторне дослідження мікрофлори піхви допомагає виявити наявність та визначити збудника інфекції.
4. УЗД. Метод допомагає оцінити структуру та зміни в будові маткових труб.
5. Ендоскопічне обстеження. Спеціальний апарат проникає в область матки через піхву та шийку і дозволяє провести забір ендометрію для подальшого дослідження.
6. Лапароскопія. Проводиться в найскладніших випадках: лікар через невеликі розрізи оглядає яєчники, матку та маткові труби.

З одного методу не можна поставити правильний діагноз — лише комплексна діагностика дозволяє отримати точний результат. За потреби лікар може призначити додаткові аналізи.

Ми рекомендуємо мінімум раз на рік відвідувати гінеколога та проводити контроль піхвової флори.

Лікування запальних захворювань органів малого тазу

Насамперед фахівець визначає мікробний фактор — це необхідно для проведення комплексної антибактеріальної терапії з подальшою профілактикою вагінального дисбіозу. Потім лікар підбирає програму лікування. Як правило, це комплексна терапія.

Складові лікування:

1. Медикаментозна терапія. Лікарі призначають нестероїдні протизапальні препарати для корекції імунних порушень, ферментні препарати для відновлення правильної будови слизової оболонки у порожнині матки та ін.
2. Фізіотерапевтичне лікування (найчастіше використовується поєднана терапія: електротерапія та ультразвук). Запалення супроводжується утворенням фіброзної тканини, і саме фізіотерапія найефективніша при відновленні правильної будови слизової оболонки у порожнині матки. Показаннями для проведення фізіотерапевтичного лікування є також: жіноче безпліддя (трубно-перитонеального та маткового генезу, ендокринне, асоційоване з ендометріозом), невиношування вагітності, повторні невдачі ЕКО, розлади овуляції, клімактеричний та передменструальний синдром, хронічні стани матки, ендометрит), генітальний ендометріоз, сексуальна дисфункція, стресове нетримання сечі, слабкість м’язів тазового дна. Також терапія застосовується для профілактики спайкового процесу після хірургічного втручання, профілактики та лікування субінволюції матки та гематометри після переривання вагітності. Після пологів фізіотерапевтичне лікування призначається при лактостазі, катаральному маститі, гіпогалактії, мацерації та тріщинах соска, для профілактики та лікування ускладнень з боку післяопераційного шва після кесаревого розтину або рани промежини, для естетичної корекції рубців в області промежини і шва.

Процедури нормалізують локальний кровообіг та мікрофлору піхви, усувають симптоми запалення, борються з інфекцією, прискорюють процеси регенерації, зміцнюють імунітет, активізують захисні сили організму, усувають спайки, відновлюють нормальну прохідність та роботу маткових труб.

Грамотна терапія дозволяє відновити здоров’я жінки та значно підвищити ймовірність настання вагітності за відсутності інших патологій.

Ускладнення та наслідки ВЗОМТ

Наслідки від перенесеного чи хронічного запального процесу бувають досить серйозними. Він — одна з найчастіших причин розвитку безпліддя. У уражених інфекцією маткових трубах розростається сполучна тканина, труби стають непрохідними, і сперматозоїд не може дістатися яйцеклітини. Чим частіше жінка переносила ВЗОМТ, тим вище ймовірність безпліддя (15% при одноразовому ВЗОМТ, 35% при двох випадках і від 50% при трьох і більше).

Ще один несприятливий наслідок – розвиток позаматкової вагітності. Це також пов’язано з непрохідністю труби, але в даному випадку просуватися нею не може вже не сперматозоїд, а запліднена яйцеклітина.

Інфекційні процеси, що розвиваються під час вагітності, можуть призвести до мимовільного переривання (викидня) та інфікування плода. Тому перед плануванням вагітності жінка обов’язково має відвідати гінеколога та пройти повне обстеження.