Опис усіх особливостей вирощування та догляду за кімнатною рослиною селагінелла. Багато фото, цікаві факти, полив, підживлення, пересадка в горщик.
У рослини Селагінелла, батьківщиною якої є південна частина Африки та Мексика (південь США), зовнішній вигляд дуже схожий на мохи й папороті. Вона належить до родини селагінелових та плаунів. Ця рослина в природі вважається за походженням давнішою, ніж папороть.
У квітки Селагінелла є одна важлива особливість – вона практично не переносить відсутності вологості, необхідної для нормального росту та розвитку. Тому тільки тому, хто дійсно хоче зайнятися її вирощуванням у домашніх умовах, вдасться довго милуватися її екзотичним тропічним виглядом, вельми незвичайним завдяки тоненьким гілочкам з листям-голками. Складається враження, що це своєрідна «черепиця».
Є кілька досить простих правил догляду в домашніх умовах, дотримуючись яких, вдається «приручити» рослину до інших умов проживання.
Види та їх опис
З трьохсот видів, поширених у природі, домашніми визнано лише двадцять п’ять. Вони давно розводяться квітникарями як декоративна прикраса приміщень. З них найбільшу популярність здобули три види селагінелли:
- лускоподібна;
- безніжкова;
- Мартенса.
При виборі собі відповідного виду варто ознайомитися з описом кожної квітки. Тоді можна гідно оцінити її якості.
«Єрихонською трояндою» прозвали селагінеллу в літературі – рослину, що росте на півночі та півдні американських континентів. Це лускатий вид. Цікаво, що можна придбати її навіть у засушеному вигляді. Вигадливий клубочок листя розкривається при зіткненні з водою.
У пагонів довжина сягає п’яти сантиметрів, утворюючи різьблену форму пера. Воно вкрите маленькими лусочками-листочками, нагорі які мають язичок. За допомогою його квітка може збирати воду.
Безніжковий вид нагадує мохову поверхню подушечки. Стелиться поверхнею. Висота не більше двадцяти сантиметрів. Це переважно канадський різновид. Стебло коротеньке.
Пагони плоскі та гладкі з тонкими зеленими листками два на один сантиметр. За формою нагадують серце із зазубренями. Такий вид давно популярний в Англії і відрізняється простотою при догляді і красою.
Батьківщина селагінели – Америка. Нагадує кущ заввишки під тридцять сантиметрів. Стебла розташовуються прямо. Листя зазвичай зеленого відтінку, але трапляються екземпляри, у яких оригінальні сріблясті кінці. Виглядає як папороть.
Цікаво, що його корінцям властиво укорінюватися у ґрунті, спускаючись поступово зверху. Мабуть, саме ця кімнатна рослина найбільш популярна у квітникарів.
Правильний догляд
Звичайне явище, що теплиця вважається найкращим місцем для вирощування селагінел. Нестача вологості в повітрі робить досить складним догляд у кімнатних умовах. Спори не можуть мати квіток, зате структура рослини постійно тішить око своєю яскравою зеленню.
Як вибрати місце для розміщення
Щоб рослина комфортно себе відчувала і нормально розвивалася, потрібен температурний діапазон від п’ятнадцяти до двадцяти градусів. Для північних видів досить трохи більше тринадцяти градусів, але не нижче десяти. Якщо температура вище, це викликає відмирання потемнілих листочків. Протягів домашні селагінели не люблять.
Пряме сонячне світло для рослин абсолютно несприятливе. Західна та східна сторона – ідеальне місце для розміщення. Північна сторона може бути відведена для них. Штучне освітлення також благотворно впливає на їх розвиток.
Як забезпечити необхідну вологість
Підвищена вологість протягом усього року – основна умова довкілля рослини. Як поливати квітку? Потрібно, щоб вологість не була нижчою за шістдесят відсотків. Для цього буде потрібна м’яка вода, яку слід розприскувати протягом дня кілька разів.
Для забезпечення необхідної вологості повітря треба скористатися піддоном. Він знаходиться під горщиком і наповнюється мокрим керамзитом. Для цих цілей допускається використання сироватого сфагнуму. Потрібно врахувати той факт, що підвищена вологість вимагає постійно хорошої вентиляції.
Незалежно від пори року, полив повинен проводитися регулярно. Ґрунт не повинен пересихати і завжди перебуває у вологому стані. Піддон допомагає забезпечити такі умови. Заливаючи воду через нього, ґрунт забезпечується вологою самостійно. Вода застосовується м’яка та відстояна. Температура – кімнатна.
Розмноження
Найкраще не пересаджувати квітку. Достатньо одного разу на два роки. З весняного до осіннього часу. Весна – найбільш вдалий час при необхідності зробити пересадку якомога раніше.
Форма горщиків має бути ширшою і менш глибокою. На дні укладається дренажний шар. Коли коріння повністю заповнює ємність – це найкращий показник пересадки.
Розмноження насінням (спорами) досить рідко застосовується навіть професійними квітникарями. Найпоширеніший спосіб – вегетативний. При цьому кущі діляться в такий спосіб.
Частина корінця з пагонами, довжина якого до п’яти сантиметрів, відокремлюється і пересідає в горщик. Попередньо туди засипають торф. В одну ємність найкраще розмістити близько п’яти штук. Їх накривають целофаном. Температура має бути градусів двадцять, а ґрунт постійно вологим.
Класифікація можливих труднощів
Стійкість до хвороб рослини досить висока. Єдиний ворог – сухе повітря. В цьому випадку з’являється павутинний кліщ. Боротьба з ним ведеться у вигляді мильного розчину. Крім того проводиться оббризкування. Для цього застосовують розчин актеліка.
Якщо у рослини:
- Витяглися стебла, то треба додати світла;
- Почали сохнути або скручуватися листочки. Знизити температуру, збільшити вологість, усунути можливі протяги;
- Темніють листочки – знизити температуру;
- Бліднуть листочки – мало світла або вода надмірно жорстка;
- Малий зріст – недостатньо добрив або маленький горщик;
- Млявість і м’якість листочків говорить про сильно перелитий ґрунт і нестачу припливу повітря до корінців.
Фото кімнатної рослини Селагінелла
