Чарівні широкі штани, блейзер, вінтаж та багато іншого – заслуга феміністок 60-х та 70-х. Ці жінки не тільки продовжили нелегку роботу, розпочату суфражистками боротьби за соціальні, економічні та політичні права для жінок, але й змінили раз і назавжди жіночу моду. Автор The Feminine mystique Бетті Фрідан, наприклад, відкинула традиційну жіночу моду, оскільки вважала її причиною обмеження жінок у практичних цілях. На її думку, проблема одягу була доповненням до серйозніших питань жіночих свобод. Інша активістка жіночого руху Глорія Штайнам вважала, що одяг має велике значення у процесі самовираження.
Незважаючи на різні погляди, обидві піонерки фемінізму змінили жіночий одяг через свої політичні погляди. Звичайно, це не було основним їхнім завданням і метою, але в боротьбі за рівноправність статей вони та багато інших змогли скинути непорушні парадигми того часу, які диктують жінкам, як вони мають виглядати. Але найцікавіше, що багато з моди тих років продовжує нас надихати і визначати стиль нашого одягу і сьогодні. Від мішкуватих джинсів, що так полюбилися жінкам, до блейзера, що ідеально поєднується із сукнею. Ці речі – символ боротьби за рівноправність та свободу жінок.
1. Міні-спідниці
Міні-спідниці — це спірний момент в одязі епохи другої хвилі фемінізму, але після того, як ця модель з'явилася як серйозний тренд 60-х, їх одразу вважали визвольними. У 1966 році дизайнер Мері Куант зробила величезний внесок у їхню популяризацію, продавши емансипаційну новинку для Bazaar. Після цього міні-спідниці були визнані практичними та зручними для жінок, які раніше носили одяг, що сковує рух, і всі з міркувань скромності. Багато феміністок вважали такі спідниці важливим кроком на шляху до розкриття жіночності, яка раз і назавжди витіснить проблему бодішеймінгу і допоможе розкрити справжню сексуальність. Міні-спідниці – це своєрідний бунт проти одягу, що приховує природність жіночого тіла з міркувань практичності та пристойності.
Зворотний бік медалі — той факт, що багато феміністок визнали короткі спідниці спробою прикувати чоловічі погляди до підвищеної жіночої сексуальності, хоча ідея, що лежала у створенні міні, була насамперед політична. У 70-х феміністський рух набрав ще більше обертів і спідниця стала інструментом об'єктивізації, переставши цікавити феміністок. Дебати між ідеями об'єктивізації та звільнення тривали багато років, але міні популярні досі, нагадуючи нам про те, що хоч ми і можемо підкреслити жіночу сексуальність, до повної свободи та рівноправності шлях ще не прокладено до кінця.
2. Блейзери
Чоловічий блейзер увійшов до жіночої моди абсолютно безболісно і є одним з основних елементів гардеробу сучасної жінки. Феміністки стали носити чоловічий блейзер як протест проти ґендерних стереотипів, які підкріплює одяг. Борючись за особисті права та професійні свободи, феміністки відмовилися від стилю, який може бути провокаційним чи спокусливим. Таким чином, жінки носили штани великих розмірів та чоловічі блейзери нарівні з протилежною статтю, щоб підкреслити, що вони можуть ділити одне поле діяльності з чоловіками.
В історію увійшло таке поняття, як «по-чоловічому», прийняте дуже серйозно як жінками. Дженет Аллюрд висловлюється з цього приводу так:
Жінкам прищеплюють ідею важливості чоловіків у цьому світі, змушуючи їх одягатися так, щоб догодити протилежній статі, бо в їхніх руках сила та влада.
Візуальні символи в одязі дуже пов'язані з роллю статей. Традиційний стиль домогосподарки позбавляв жінок особистості та свободи, а провокаційний та вільний дизайн був ознакою фривольності. Для того, щоб показати чоловікам серйозні наміри у справі рівноправності, феміністки вирішили уникати одягу, який розмежовує жінок, поділяючи їх на домашніх та сексуальних, та додати до жіночої моди елементи чоловічих костюмів.
3. Широкі штани
Оскільки феміністки не хотіли бути об'єктами чоловічих бажань, у моду ввійшли широкі штани. Таке нововведення вдало спрацювало у зв'язку з рухом хіпі, що зародився, коли богемна естетика стала дико популярною. Таким чином, широкі штани та кюлоти з'явилися як симптом протесту проти нормування у моді.
Широкі штани та стиль бохо мали не один дизайн, а безліч різних зразків, деякі з них ми досі любимо сьогодні. Дані тенденції були ознакою відмовитися від традиційної жіночності, а скоріше бажанням заявити про індивідуальність. Як писала Марджорі Жолс:
Цей тренд контрастний тому, як жінки та дівчата були змушені одягатися раніше. Якщо раніше один костюм передавав єдино можливу індивідуальність, то сьогодні жінки отримали доступ до величезної кількості комбінацій і можуть відкрити багато різних рис у самих собі.
4. Мішковаті сорочки
Якщо ти любиш блейзер і широкі штани, то чому б не надіти мішкувату сорочку, щоб ніхто не зміг посягнути на талію та груди? History wired вважають, що гендерно-нейтральний одяг — це виклик статусу кво.
Багато жінок заперечують ідею краси, що продиктована вузькими, євроцентричними стандартами.
Мішковаті сорочки та майки були головною покупкою у людей із робітничого класу. Так феміністки хотіли не тільки відкинути пережиті ідеали жіночності, а й популяризувати одяг, легко впізнаваний у суспільстві як елемент сфери діяльності, до якої жінки, як правило, не належать, але в яку вони мають намір прорватися.
5. Мокасини
Ясна річ, що високі підбори були повністю знехтувані феміністками. Мокасини – нова ідея для щоденного гардеробу. Шпильки та високі підбори вважалися непрактичними та фетишистськими для жінок в очах чоловіків.
Аврора Ліні пише в The feminist current:
Феміністки покликані розпізнати та запобігти жіночності як винахід домінуючої чоловічої культури.
6. Джинси
Джинси, одна з найпопулярніших речей у гардеробі сучасної жінки, були прийняті в 1960 році як ще один спосіб боротьби за гендерно-нейтральну моду. Носіння джинсів як повсякденного одягу було спрямовано зменшення значення гендера серед жінок, які шукають рівноправності статей. Почавши носити джинси, феміністки перевернули світ моди, спровокувавши модну революцію, адже досі джинси вважаються як жіночим, так і чоловічим одягом.
7. Відмова від бюстгальтера
Навколо відмови від бюстгальтерів у період другої хвилі фемінізму ходить багато дискусій. Одні кажуть, що феміністки спалили бюстгальтери поряд з ременями, накладними віями та копіями Playboy та Cosmopolitan у 1968 році. Проте Робін Морган, організатор феміністського протесту тих часів, заявляє, що все це лише медіаміф. Хоч феміністки і відмовлялися носити бюстгальтери, вони зовсім не спалювали їх демонстративно.
Бюстгальтери, як і високі підбори, розглядалися як елементи закріпачення жінок. Феміністки боролися за жіночий комфорт усупереч жіночній моді. Сьогодні відмова від бюстгальтерів каже сама за себе. Відсутність бюстгальтера стала популярною не тільки з феміністських міркувань, але й тому, що багато сучасних топів виглядають набагато краще без білизни. До того ж, якою б красивою білизну не було сьогодні, є незаперечні докази того, що це дуже незручно.
8. Вінтаж
Як інструмент для боротьби з одягом, що обмежує жінок, представниці другої хвилі фемінізму вирішили організувати магазини вінтажного одягу, щоб уникнути важкої ноші консюмеризму. Такі магазини проголошували екологічні матеріали та протистояли капіталістичному маркетингу, що нав'язує жінкам ідею, що їхній одяг має бути останнім піком для привернення уваги оточуючих. Вінтаж вийшов на поле бою з модою, що заважає жінкам бути вільними, що закріпить їх в помилкову ідею проходження трендів практичної індустрії.
